Вступ до силових кабелів

Силові кабелі використовуються вже більше століття. У 1879 році американський винахідник Т. А. Едісон створив кабель, обернувши мідний стрижень джутом, вставивши його в залізну трубу і заповнивши простір асфальтовою сумішшю; він проклав цей кабель у Нью-Йорку, започаткувавши підземну передачу електроенергії. Наступного року британський винахідник Каллендер розробив кабелі живлення з-просоченою асфальтом-ізоляцією. У 1889 році SZ Ferranti (Велика Британія) встановив кабель напругою 10 кВ з просоченою маслом-паперовою-ізоляцією між Лондоном і Дептфордом. До 1908 року у Великобританії була створена кабельна мережа напругою 20 кВ, і застосування силових кабелів стало все більш поширеним. У 1911 році в Німеччині було встановлено кабель високої-напруги 60 кВ, що поклало початок розвитку кабелів високої{21}}напруги. У 1913 М. Хехштедтер (Німеччина) розробив індивідуально екранований кабель; Ця інновація покращила внутрішній розподіл електричного поля та усунула дотичну напругу на поверхні ізоляції, що стало важливою віхою в еволюції силових кабелів. У 1952 році Швеція встановила кабель над{28}}високої-напруги 380 кВ на електростанції на півночі, реалізуючи практичне застосування таких кабелів. До 1980-х років були виготовлені силові кабелі над--напруги на 1100 кВ і 1200 кВ.